Максим Дяченко: «Мрію створити ІТ-компанію»

Автор: Лариса ГРОМАДСЬКА
№2 від 23.01.2015

ІТ-спеціалістів високо цінують на ринку праці, за прогнозами аналітиків, навіть у країнах Євросоюзу у 2015 році буде дефіцит програмістів. Максиму вже пропонували роботу за кордоном, та хлопець відмовився. В Україні він розробляв соцмережу для шкіл Нідерландів, що спрямована на покращення контролю успішності учнів.

Мешканець села Вороньків, що на Бориспільщині, 23-річний Максим Дяченко, захоплюватися інформатикою почав зі школи. За підтримку вдячний своєму вчителю Анатолію Андрієнку. З легкої руки педагога, який пропонував необхідну літературу, направляв у потрібне русло, юнак вивчав програмування. Максим закінчив з червоним дипломом і відзнакою «За кращу дипломну роботу» Київський національний університет технології та дизайну за спеціальністю інженер-програміст. У ВНЗ брав участь у конкурсі веб-розробок і дизайну, займав перші місця. Згодом створив покращену версію сайту свого навчального закладу. Пропонували Максиму і роботу в інших країнах, де вигідні умови і відповідна оплата, та поки залишати Батьківщину хлопець не хоче… «Мрія кожного програміста — працювати у США, де зібрані штаб-квартири топових компаній ІТ, — ділиться співбесідник. — Я ж мрію створити власну ІТ-компанію.»

Сьогодні Максим займається складанням веб-додатків. Працює в інтернаціональній команді ІТ-компанії «Starter Squad» разом з колегами з  Бразилії, Франції, Нідерландів, Німеччини, США, Румунії, Австрії.

Каже, що для роботи програмістом потрібно не тільки вільно володіти англійською, а й розуміти діалекти інших країн. Бо раз на тиждень усі члени команди збираються біля комп’ютерів і по скайпу обговорюють робочі питання і перспективи розвитку. А щоб ближче познайомитися, їздили до Нідерландів, де мешкає один із засновників компанії. Цікаво, що структури «начальник — підлеглий» в об’єднанні немає. Це, говорить Максим, спонукає до прогресу. «Починав я з фрілансера (вільним працівником), після закінчення університету спробував роботу в офісі однієї зі столичних компаній ІТ. Згодом зрозумів, що керівництво не хоче, щоб їхні спеціалісти розвивалися. Мої ідеї для розвитку компанії  ігнорувалися начальством. А я прагнув підвищувати свій професійний рівень, тому офісну роботу залишив. Сьогодні скажу, що мені пощастило: я маю ту роботу, що є захопленням, за що отримую пристойну зарплату в євро. Я чесно сплачую податки, бо зареєстрований, як приватний підприємець, фінансово допомагаю батькам», — розповідає юнак.

Як не стати Інтернет-залежним

Максиму доводилося проводити перед монітором до 15 годин на добу. «Робота за комп’ютером має ризики для здоров’я: малорухомий спосіб життя, шкідливість для очей, — розповідає. — Але стати Інтернет-залежним можливо, коли час, проведений біля монітора, не пов’язаний із роботою. Коли ж розглядаєш Інтернет як інструмент для розвитку чи роботи, прибутку, тоді не станеш залежним. Я іноді граю в комп’ютерні ігри, що мають логічне завершення. Це розвиває уяву, вчить програвати.»

Аналітичний склад розуму, бажання творити, уміння бачити красу й фізично активне дозвілля роблять Максима вільним від будь-яких залежностей. «З друзями я двічі на тиждень граю у футбол, пишу електронну танцювальну музику, малюю комп’ютерні картини на космічну тему. Мені приносить задоволення процес творення», — ділиться хлопець. Для Максима важлива його родина, тож юнак нещодавно зробив рідним подарунок: оплатив подорож до Єгипту, куди він скоро поїде з батьком, сестрою і братом.

Перевага реального

«Я багато спілкуюся в Інтернеті, але перевагу віддаю реальному спілкуванню, — розповідає. — Свого часу мене цікавила кінесика (наука, яка вивчає жести, міміку, інтонацію, поставу). Мені цікаво спостерігати за людиною: наскільки вона правдива чи щира з тобою, що говорять її очі, яка її аура. В Інтернеті ж просто відбувається обмін інформацією.»

Загальноприйнятий образ комп’ютерщика непривабливий: це худий, згорблений, замкнений і в окулярах чоловік… Максим з тих, хто руйнує стереотипи: освічений юнак спортивної статури, відкритий, перспективний і успішний. Дивлячись на таких, як він, розумієш, що в України є достойне майбутнє.