Білий птах з чорною відзнакою

Автор: Лариса ГРОМАДСЬКА
№18 від 22.05.2015

Лелека — культовий птах українців. З великою шаною до нього ставляться у країнах Європи, зокрема у Польщі, а також у Вірменії. В Україні з цим птахом пов’язано багато легенд і казок, повір’їв і вірувань. Чи справді лелеки мирні і дружелюбні? Як привабити лелеку до своєї хати? Чи приносять вони щастя? Про це та інше ми розмовляли з орнітологом і художником Ігорем Землянських, який мешкає у селі Вороньків на Бориспільщині.

Перше повернення

В Ігоря вдома живе скалічений лелека. Минулого року наприкінці травня у с. Вишеньки від сильного вітру впало гніздо. Люди привезли орнітологу троє малесеньких пташенят. Двоє виявилися здоровими, їх художник вигодував, і вони відлетіли у вирій. Третє пташеня, у якого було поламане крило, виросло, але так і залишилося жити у його дворі. Минулого року у Центр кільцювання 

м. Київ прийшло повідомлення з Ізраїлю (там пересадний пункт птахів по дорозі до Африки) про те, що «упійманий і відпущений лелека», закільцьований Ігорем Землянських. І хоча кільцюванням орнітолог займається 15 років і з кільцями він випустив близько сотні лелеченят, це було перше повернення…

Лелека — птах дуже витривалий

«У неволі прогодувати лелеку не дуже просто, — розповідає він. — Потрібна річкова риба, зокрема карасі, мойва, куряче м’ясо… Важливо давати необхідні продукти, щоб лелека виріс повноцінним, набрав достатню вагу для перельоту. Звичайно, дуже голодні птахи будуть ковтати і хліб, і мішанку, і картоплю варену, і зерно. На цьому вони можуть і зиму в неволі пережити. Але це шкідливо. Лелека — птах дуже витривалий. У природі вони люблять їсти хрущів, капустянок, безхребетних, зокрема дощових черв’яків, коників, павуків, а ще жаб, гризунів, невеликих гадюк. Під час польових робіт, коли скошується сіно або зернові, то лелеки поїдають дрібних птахів, які гніздяться у траві.»

Висушування боліт, освоєння луків значно зменшує кормову базу для лелек. Іноді лелеки, щоб прогодуватися у засуху, викидають слабших пташенят із гнізда. Відбувається природний відбір через голод.

Сімейні стосунки лелек дуже складні

«Статева зрілість у лелек настає на четвертому-п’ятому році. Молоді птахи обов’язково намагаються будувати фальшиве гніздо, що є своєрідним тренуванням. Вони залицяються, вчаться на майбутнє будувати своє житло. Чи формуються пари саме тоді — питання спірне. Звичайно, лелеки намагаються зберігати все життя одну пару. Але часто з’являється третій, у котрого гніздо знищене або загинув партнер. — У лелек дуже складні сімейні стосунки. Часті зради, — розповідає Ігор Землянських. — Конкуренція за гнізда, за самок. Хтось когось відбиває. Буває, що самцеві щось не подобається і він прилітає і викидає яйця з гнізда. Рідше трапляються жорстокі бійки, навіть до крові, а то й до загибелі.»

Навесні до гнізда першим повертається самець, який ночує там і чекає самку. Саме самка вибирає собі партнера.

Гніздо лелеки може важити до півтонни

Гнізда лелеки починають будувати відразу після прильоту, у березні. Це триває близько місяця. І якщо інші птахи збудували гніздо, кладуть яйця, висиджують і вигодовують пташенят, то лелеки весь час добудовують гніздо. Напевне, це пов’язано з тим, що малята довго перебувають у гнізді, де багато рідкого посліду. Лелеки постійно носять сухе сіно, траву, папір, сміття, ганчірки, неначе підстеляють своїм дітям сухі пелюшки. Гніздо іноді важить декілька сотень кілограмів. Пташиний послід цементує гілки та інший будівельний матеріал, і гніздо стає твердим, як втоптана земля або міцна деревина.

«Зазвичай, наприкінці травня самка висиджує від 2 до 5 пташенят. У більшості пар, за багато років спостережень, — говорить орнітолог, — стабільна чисельність потомства. У гнізді лелеченята залишаються до середини (кінця) липня. Лелеки — гарні батьки, вони почергово годують пташенят. Після вильоту молодняк збивається у власні зграї, а дорослі, до відльоту у теплі краї, залишаються при гніздах. Молоді птахи люблять разом кружляти у теплих потоках повітря. Вони швидко стають самостійними, самі шукають собі поживу.»

Як привабити лелеку?

Говорять, що лелека приносить щастя і не селиться поблизу будинку, де немає гармонії. Ігор Землянських це заперечує, він запевняє, що птахи не селяться тільки тоді, коли гніздо не сподобалося або ще нестатевозрілі. «Людині іноді здається, що умови ідеальні, а птахи не оселилися. Чим це викликано, зрозуміти часто складно. Гніздо має бути не менше 1 метра у діаметрі. Опора і основа мають бути міцними. Можна зварити колесо з арматури. Найкраще закласти основу для гнізда снопами із гілочок. Це підвищує шанси на поселення у вашому гнізді. Потім снопики краще полити крейдою чи вапном, щоб нагадувало послід. Мінімальна висота над землею — 5 метрів, хоча іноді вони оселяються і значно нижче. Лелеки добре витримують спеку і дощі. Від сонця дорослі птахи можуть ставати у гнізді, створюючи тінь для пташенят. Іноді зволожують собі груди водою, щоб створити кращі умови для малечі,» — каже Землянських.

Лелеки не люблять великої води, пісків, тому рідко селяться уздовж Дніпра. Вони шукають трав’яні простори, щоб неподалік були болота, озера. Буває, що білий лелека влаштовує колонії: птахи будують гнізда неподалік одне від одного і там чудово миряться.

Лелека журавлю не рідня 

Лелека — один з найбільших птахів України. Чапля (сіра, біла, руда) — рідня лелеки. А ось журавель — ні. Люди часто плутають лелеку і журавля, говорять, що до нас прилетіли журавлі. А вони до нас не можуть прилетіти, хіба на болото, де нелюдно.

Наш лелека білого кольору із чорними перами на крилах. Чорний лелека — дуже рідкісний. «За переказами мисливців, декілька десятків років тому у районі села Старе довготривалий період гніздилися чорні лелеки. На осінніх прольотах вони зрідка трапляються. Найбільше бачив разом 16 чорних лелек у польоті. Гніздяться вони у Прибалтиці і Білорусі. Чорні і білі лелеки іноді можуть пастися разом на луках, а об’єднаних зграй не утворюють. Це дуже різні птахи. Білий лелека майже повністю з природи перейшов до людей. Він довірливий. Чорний, навпаки, відлюдькуватий, — каже Ігор Землянських.»

Повір’я про лелек

У давнину за поведінкою бусола люди вчилися визначати погоду. Вважалося, що в селі, де поселиться багато лелек, буде гарний урожай, не буде посухи.

У народі кажуть, що лелека може помститися тому, хто зруйнував його гніздо. Але це не так, запевняє орнітолог. Ця легенда прийшла з часів, коли в Україні хати були під солом’яним дахом. Тоді багато птахів селилися на покрівлі. Лелека, будуючи гніздо, випадково міг принести на дах тліючу гілку від багаття. Звичайно, хата запалає миттєво. Та ще й коли хтось зруйнував гніздо, а птах хоче повернутися на місце, де жив минулого року. Лелека не може свідомо спалити хату. Він взагалі ніколи не мстить людині. Він дозволяє орнітологам забратися до гнізда, щоб закільцювати пташенят. І якщо крупні сови, чайки-мартини можуть захищати своїх малят, відганяти прибульців, то лелеки просто терпляче літають поряд.

Здавна вірили, що у дім, де оселиться лелека, прийде здоров’я, злагода і достаток, а в родині народиться багато дітей. Вірили, що пернаті зберігають обійстя від грому та блискавки. А ще говорять, що бусол добре розуміє людську мову, має почуття такі ж, як у людини.

За словами Ігоря Землянських, легенди про лелек значно перебільшені і не мають під собою наукового обґрунтування. Та все ж лелека для нас — справді святий птах!