Катерина Бранка-Кривуцька з Україною в серці

Автор: Лариса МАЦЮК
№41 від 07.11.2014

З Борисполем пов’язано багато відомих людей, які прославили рідний край. Серед них — українська актриса, режисер, учитель мистецького слова Катерина Придатко, більш відома як Бранка-Кривуцька (перша частина — псевдонім, а друга — прізвище чоловіка).

Народилася Катерина Бранка-Кривуцька 11 грудня 1906 року у с. Вороньків Бориспільського району у багатодітній сім’ї козацького роду. Після закінчення місцевої сільської початкової школи навчалася у Бориспільській гімназії (колишня школа №2).

Вищу освіту вона здобула у Київському музично-театральному інституті ім. Миколи Лисенка.

У 20-х роках, у період українізації, у Борисполі відбувалося відродження української культури і освіти. 1922 р. у Києві Лесь Курбас створив мистецьке об’єднання «Березіль». Вже наступного року у Борисполі було відкрито п’яту агітаційну майстерню, яку очолила Віра Онацька. До театральної студії входили учні старших класів, вчителі, службовці, робітники.

Чоловік Катерини Придатко журналіст Володимир Кривуцький отримав направлення на роботу до спілки письменників Харкова, а вона — до харківського «Березоля», звідки й почалася професійна творча діяльність нашої землячки. Окрім того, вона працювала в інших харківських театрах.

Катерина Бранка-Кривуцька створила цілу низку неповторних психологічних жіночих образів — героїчних, ліричних, комедійних, характерних, що свідчить про широкий діапазон її творчості. Зокрема, це образи Марусі в «Ой, не ходи, Грицю» і «Маруся Богуславка», Проні у «За двома зайцями» Михайла Старицького, Мавки в «Лісовій пісні» Лесі Українки, Галі в п’єсі «Назар Стодоля» Тараса Шевченка та ін.  

У 30-х роках, коли почалися репресії, акторка разом зі своїм чоловіком журналістом Володимиром Кривуцьким виїхали до Львова, на його батьківщину. Тут вона також грала на сценах театрів, найчастіше — у «Веселому Львові». 

1944 р. вони емігрували до Західної Європи, 1946-го зупинилися у Мюнхені, а 1949-го виїхали до далекої Америки. Оселилися у місті Детройті. Саме там вона активно включилася у громадське життя української діаспори, працювала з молоддю Пласту, Союзом українок, Спілкою української молоді (СУМ) і українськими школами. Вона організовувала творчі літературно-мистецькі вечори, святкові концерти і художні читання. Під час кожного її виступу оживала мелодія української мови і краса поетичного слова наших поетів і прозаїків. Вона майстерно читала твори Василя Симоненка, Ліни Костенко, Олеся Бердника, Михайла Коцюбинського, Олександра Олеся, Тараса Шевченка, Лесі Українки… У 70-х р. 

ХХ ст. вийшла платівка, а пізніше — магнітофонний запис, де актриса мистецьки виконує твори українських письменників, які на той час були заборонені в Україні і СРСР. 

Катерина Бранка несла у світ не лише літературне слово, а й народну творчість. Умілий педагог, режисер і постановник навчала дітей майстерно читати українські казки, які вона записала на Полтавщині (вірогідно — що саме на Бориспільщині). Багато сил і часу віддала Катерина Бранка дітям у школі українознавства. Не маючи власних дітей, вона намагалася донести до чужих красу рідної мови, багату культуру і традиції українського народу. Вона говорила: «Мова — це душа народу, і коли вона завмирає — тоді нарід пропадає». Разом з юними акторами Катерина Бранка ставить на сцені «Наталку Полтавку» Котляревського, «Ярослава Мудрого» Кочерги, «Гайдамаків», «Кавказ», «Великий льох» Шевченка, «Лісову пісню», «Оргію» і «Одержиму» Лесі Українки, «Мину Мазайло» Куліша, тощо. Пропагуючи рідне слово, вони об’їздили багато міст Америки і Канади.

Пам’ятають про талановиту актрису — родичку колишнього мера Олександра Придатка — і на Бориспільщині. У Світлиці рідної мови Вороньківської школи, яку створила заслужений вчитель України Надія Іванівна Гриценко, є експозиція, присвячена цій видатній особистості нашого краю, «Моря перепливеш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова». Саме тут зберігаються платівка і касета з голосом Катерини Бранки-Кривуцької, фотографії цієї напрочуд вродливої жінки, листівки, статті з американської преси середини ХХ ст. про її громадську діяльність. 

Померла Катерина Придатко у Детройті 29 січня 1990 р. Незважаючи на життя далеко від України, вона любов до Дніпра і рідної мови, тугу в серці за Україною переливала у слово, яке щиро несла українським емігрантам.